«Коло довір’я» виборців Тернопільщини

Пройшов перший тур виборів на пост президента України, однак не помилимося, якщо скажемо, що напруга і емоції ще досі не вляглися. Всі, кому не байдуже майбутнє своєї країни, пильно та активно спостерігають за перебігом подальшої після виборчої політичної  ситуації в країні, зокрема, результатами перемовин між очевидними нині лідерами і реально ймовірними кандидатами другого туру  В. Януковичем та Ю. Тимошенко з вчорашніми претендентами за президентську булаву С. Тігіпком і А. Яценюком. Тепер менше лунає обіцянок, гучних заяв, лідери намагаються прагматично оцінити ситуацію і скористатися додатковими шансами для «нарощення м’язів», залученням на свою сторону електорату прихильників інших політичних сил, лідери яких вибули в першому турі виборів.

Такої кількості кандидатів на пост президента України у нас ще не було. Тому виборці мали широкий спектр у визначенні того, хто би міг посісти гідне місце на чолі держави. Крім тих політиків, яких добре знають громадяни країни з минулих часів, періодів урядування, були й нові обличчя кандидатів, амбітність окремих з яких, спонукає сподіватися на їхню зростаючу популярність як політиків та підвищення рейтингів політичних сил, які вони очолюють особисто.

Варто зазначити, що міжнародні спостерігачі, які були запрошені на вибори  і з пострадянських країн, і з держав Євросоюзу, визнали вибори на пост Президента України вільними, прозорими та чесними.

Загалом, така ж обстановка характерна й для Тернопілля. Тут голосування відбулося на 1173 виборчих дільницях. За даними ЦВК, 17 січня у виборах президента України в Тернопільській області впевнену, з переважаючою кількістю голосів, перемогу  здобула Юлія Тимошенко. Її воліли бачити на чолі держави 35,67% виборців (а це 230 697 громадян Тернопільщини). Слід зауважити, що у всіх п’яти територіальних виборчих округах (№ 165 (м. Тернопіль), № 166 (м. Збараж), № 167 (м. Зборів), № 168 ( м. Теребовля) та № 169 (м. Чортків), Юлія Тимошенко здобула перше місце. Другу сходинку посів Віктор Ющенко, якого підтримали 26,43% виборців краю. На третьому  чільному місці закріпився по чотирьох округах Арсеній Яценюк. Його програма припала до душі і сподобалася  9,91% виборців. Далі по списку йде Віктор Янукович, за якого проголосувало 9, 89% (63 534 мешканців Тернопільщини). До слова зауважити, що по  територіальному виборчому окрузі №166 (м. Збараж, Збаразький, Кременецький, Лановецький, Підволочиський, Шумський райони) він посів третє місце (там за нього проголосували 15,31% виборців).  На п’ятій позиції  Олег Тягнибок – 4,89% та Сергій Тігіпко – 4,8% виборців.

Про що свідчать ці дані? Однозначно про те, що громадяни втомилися від голосних обіцянок, жодних позитивних змін зі сторони діючої влади.

Очевидний той факт, що Тернопільщина знову більше надій покладає на ініціативність, рішучість, «тверду руку» нині діючого Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, сподіваючись (мабуть, востаннє), що лідерка Майдану, врахувавши помилки свого соратника, «не розміняється» на обіцянках і спробує навести порядок в державі. Чого чекають від неї українці і чим керувалися громадяни Тернопільщини, прийшовши на виборчі дільниці? Втомою, зневірою, інтуїцією чи здоровим прагматизмом і розрахунком на те, що все ж таки політики розуміють, що довір’ям народу зловживати без кінця не можна. А, отже, мусить бути конкретна реалізація викреслених для людей програм перетворення країни в могутню, успішну, заможну і європейську.

З багатьох розмов на виборчих дільницях можна було зрозуміти: на Тернопільщині, як і скрізь, в інших регіонах України, люди щораз менше віддають перевагу приналежності кандидата на пост президента до тієї чи іншої політичної сили. Вони більше сподіваються на здоровий глузд і тверезу розсудливість політиків, адже Майдан був першим уроком для українських «мойсеїв».Отож – ці вибори чи не останній шанс державотворців реабілітуватися. Нині в людській свідомості на чільному місці – власна сім’я, її добробут, перспективи на майбутнє. А тому спокійно спостерігати, в якому достатку живуть чиновники й урядовці навколо, не докладаючись до тяжкої праці, більшості простих людей обридло. Можливо, розуміння того, що життя мусить змінитися на краще, іншого виходу просто немає (ні для самої держави, ні для її громадян) і привело 646 679 тис. (за даними ЦВК)  мешканців Тернопільщини  на виборчі дільниці.

Як не прикро, для багатьох нинішній президент Віктор Ющенко і (ще претендент на посаду президента на повторний термін) розгубив свій електорат через власну неспроможність дотримувати свого слова. Видається, що навіть «святая святих» – ідея недоторканості і соборності українських земель, автентичності нашої культури, мови, збереження християнських цінностей відійшли на друге місце після кількох років помаранчевих перетворень і кволих спроб президента зробити бодай щось, щоб видозмінити країну, яка опинилася на узбіччі європейського шляху, не скориставшись реальними можливостями «влитися» в число країн, які будують демократичні суспільства, «викорінюють» корупцію, піклуються про розквіт власної держави в ім.’я і на благо своїх громадян. Обіцяні «десять кроків назустріч людям» В. Ющенко не зробив. Мільйон створених робочих місць залишився, на думку простих людей, реальним, мабуть, лише в благих намірах останнього. Наприклад, знайти добру й високооплачувану роботу на Тернопільщині, як і в країні вцілому – нині доволі важко. Тернопілля сьогодні, як і Івано-Франківщина, Львівщина, за даними багатьох громадських організацій, які займаються аналізом причин масової трудової еміграції за кордон, і далі залишається основним донором дешевої робочої сили до країн Євросоюзу, Америки, Канади, Іспанії, Португалії. Так само важко тут знайти родину, з якої хтось не працював би за кордоном. Виглядає, що далеко не другорядну роль зіграло і небажання президента В. Ющенка покінчити з політичною «нерозберихою», постійними «демаршами», неузгодженістю між гілками влади, політичними суперечками. Впав імідж України і подвоїлась зневіра в реальному бажанні президента навести лад. В підтвердження сказаному люди наводять приклади щодо його оточення. Кажуть, що лідер нації позбувся своїх друзів, тож чи може він щось зробити, коли його політична сила розпорошена і розгублена? Натомість, ще більше процвітає корупція, судове безчинство і свавілля чиновників.

Щодо виборців, які повірили в гарячі промови Арсенія Яценюка, то, мабуть, їм ще доведеться самим пересвідчуватися, чи, бува, не помилилися в черговий раз, бо надто молодий і амбітний політик: і бачення України видається райдужним, перспективним, щоправда, конкретики і механізмів досягнення якісних змін в аграрному секторі індустріалізації, як на розум простого громадянина,  мало. Ніби все й правильно з почутого, однак «на поличках» не розкладено, як досягнути країні цих висот, як реально змінити діючу систему управління державою, щоб вона працювала на своїх громадян, а не на корпоративні клани, щоб місцева влада могла реально впливати на видозміни в своїх регіонах: будувати дороги, створювати нові робочі місця, залучати в регіони інвесторів, поповнювати місцеві бюджети і розпоряджатися ними самостійно.

Понад 60 тис. мешканців Тернопілля  не побоялися покласти свої сподівання на колишнього лідера, який в час помаранчевої революції стояв по іншу сторону барикад – Віктора Януковича. Тоді рідко хто б з тернопільців, міг признатися, навіть самому собі, що йому імпонує керманич, якого скрізь критикували за проросійську політику, двомовність, кучмівську прихильність тощо. Сьогодні ж все змінилася, як кажуть, до навпаки. Чому? Відповідь, очевидно, люди бачать в реальному сьогоденні, яке мало змінилося на краще.

Можливо, в далеко не найкращий період дісталася влада на Тернопільщині політичній силі ВО «Свобода», очолюваній Олегом Тягнибоком. Ще не має й року, як переважаючу більшість в обласній раді посіли тягнибоківці. Націоналістично налаштовані громадяни краю залишилися тоді вірними собі і віддали «козирну карту» в руки ВО «Свобода». На що сподівалися? Мабуть, на більший їхній професіоналізм, глибше розуміння проблем простих людей і бажання не словом, а ділом зрушити віз з «мертвої» точки. Йшлося про прості буденні питання: відновлення і забезпечення життєдіяльності та належного функціонування й рентабельності аеропорту, вирішення наболілої проблеми для жителів обласного центру – утилізації твердих побутових відходів, необхідність будівництва оптового ринку, нормальної роботи комунальних служб ,  упорядкування міста тощо. А що зробили партійці та чи оправдали надії своїх виборців, красномовно засвідчили результати волевиявлення.

Й справді прикро, що так трапилося – часу на реалізацію планів у тягнибоківців можливо й було мало, щоб переконати тернопільчан в тому, що саме їхня політична сила має достатньо потуги для боротьби з негативними явищами, чинниками їх виникнення, а також бачить доволі чітко як будувати господарську діяльність в області в кризовий період з мінімальними резервами в місцевій казні і за рахунок чого, не в ущерб соціально захищеним статтям, поповнювати її, уникаючи нецільових витрат. Проте прикра констатація під час виборів спонукає однопартійців О. Тягнибока ще раз зважити свої можливості, врахувати всі помилки, «свіжим» оком подивитися на короткий відтинок шляху, який долали вони з мандатами депутатів обласної ради і реальними повноваженнями, здобутими у нелегкій політичній боротьбі з конкурентами, у яких значно більший досвід й керівництва господарським комплексом, управлінського, проте менший потенціал патріотичної налаштованості. В кого переваги й на кого більші ставки – відповіли самі виборці Тернопільщини. Бо саме в цьому колі, яке несподівано  вималювалося, знайшлася ніша довіри, обсягом в 4,8% для кандидата в президенти України Сергія Тігіпка, і в ньому (колі), очевидно, треба шукати відповіді на реальні сподівання виборців.

Ірина Пилипів, «ОстроВ»